phone-call

Ми з вами зв'яжемось

Залиште ваш номер телефону і ми обов'язково вам перетелефонуємо!

ВСУ: Необізнаність спадкоємця про існування заповіту є ПОВАЖНОЮ причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (ВСУ у справі № 6-1320цс17 від 23.08.2017)

черв. 13 2018

Фабула судового акту: Під час перегляду цієї справи ВСУ висловився щодо визначення поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини зокрема щодо необізнаності спадкоємця про наявність заповіту.

 

Відповідно до обставин справи особа ,яка є родичем померлого звернулась до суду із позовом щодо визнання заповіту недійсним. Згідно вказаного заповіту померлий все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів іншій особі, яка не є родичем померлого.

В свою чергу, спадкоємець за заповітом подав зустрічну позвону заяву щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за заповітом, складеним померлим ще за життя. Ні на момент складання заповіту, ні на час смерті заповідача йому не було відомо про існування вказаного заповіту. Про існування заповіту йому стало відомо лише після звернення позивача до суду.

Судом першої інстанції зустрічну прозовну заяву задоволено та надано додатковий строк на прийняття спадщини.

В свою чергу суди апеляційної та касаційної інстанцій з такими висновками місцеого суду не погодились та у своїх рішеннях зазначили, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як незнання та необізнаність про існування заповіту.

Водночас ВССУ переглядаючи справу у касаційному порядку вказав, що доводи позивача за зустрічним позовом про наявність поважних причин пропущення строку для прийняття спадщини, оскільки він не є родичем померлого, йому не було відомо про смерть спадкодавця, а також нотаріусом не зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця, є безпідставними та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Проте, ВСУ не погоджуючись із рішенням апеляційного та касаційного судів зауважив, що право на спадщину виникає в день відкриття спадщини та для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). У випадку якщо спадкоємець не проживав разом із померлим відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. 

Частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В даному випадку суди апеляційної та касаційної інсстанції не врахували тих фактів, що спадкоємець не є родичем спадкодавця за заповітом, повідомлення про смерть останнього не публікувались у регіональній пресі, що підтверджується відповідною довідкою, нотаріусом у порушення вимог ст. 63 Закону України "Про нотаріат" не було зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця за заповітом, про існування заповіту та відкриття спадщини йому стало відомо лише після того, як позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

Таким чином необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

 

Джерело: protokol.com.ua