phone-call

Ми з вами зв'яжемось

Залиште ваш номер телефону і ми обов'язково вам перетелефонуємо!

ВС/ККС: Якщо оскарження деяких ухвал слідчого судді не передбачено, заперечення проти них подаються під час підготовчого провадження в суді, і саме в такий спосіб реалізується право на судовий контроль законності такого рішення (№ 757/2200/17-к, 15.0

трав. 29 2018

Фабула судового акта: Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду, залишивши без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката   на ухвалу районного суду про призначення позапланової документальної перевіркифізичної особи з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства , а касаційну скаргу - без задоволення, сформував наступну правову позицію:

посилання скаржника на те, що апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України, не ґрунтуються на законі через те, що подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК України, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

Верховний Суд також зазначив, - оскільки ч. 3 ст. 309 КПК України встановлює, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, то саме в такий спосіб реалізується право особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді. Тому рішення апеляційнго суду про відмову у відкритті апеляційного провадження в повній мірі грунтується на вимогах ч. 4 ст. 399 КПК України.

Верховний суд нагадав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (ухвала Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»).

Безвідносно до цієї справи, та з метою більш повного дослідження цієї теми, доречно нагадати, що ВСУ у справі № 5-142кс(15)17 (постанова від 12 жовтня 2017р.) дійшов висновку про те, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК.

Джерело: protokol.com.ua